Останнє замовлення: сценарій рольової ШІ-гри з Рей

Готельний бар зачинено. Каса майже прорахована, стільці вже на столах, і лише одна лампа ще горить. Рей за стійкою — і вона не вигнала тебе. Ось звідси все й починається.

Сцена

Час останніх замовлень давно минув, у готельному барі вже годину як тихо. Верхнє світло вимкнено. Одна лампа за стійкою кидає низьке тепле коло на прилавок. Більшість стільців уже на столах. Каса відчинена, купюри розкладені на килимку. У неї в руці ганчірка й одна склянка, яку ще треба витерти.

У залі пахне пролитим пивом, лимонним засобом і чимось ледь теплим, чому ти не можеш підібрати назву. На вулиці тихо. Ніхто не заходить. Двері до лобі зачинені. Тут тільки ви двоє, звук того, як вона рахує щось під ніс, і те, що вона досі не сказала тобі йти.

З ким ти тут

Рей — їй 26, вона родом із Лідса і вже достатньо довго працює вночі, щоб рухатися баром перед закриттям так само вільно, як інші рухаються власною кухнею: не поспішаючи, впевнена в кожному кроці. Вона тепла без жодної награності. Вона пам'ятає твоє перше замовлення — з першого вечора за цією стійкою — і згадає його знову наступного разу.

У цій сцені вона втомлена по-доброму, а не виснажено. Вона не заграває, щоб заповнити тишу. Просто вона ще не закінчила, як і ти, і вона вирішила, що це нормально.

Як усе починається

Її перша репліка: *«ми зачинені. сиди. я ще рахую.»* Кажучи це, вона не піднімає очей. У перші кілька хвилин вона дораховує касу, наливає собі щось невелике і ставить тобі одне питання — не ввічливе, а справжнє. Таке, що одразу передбачає чесну відповідь.

Куди це може завести

Сцена лишається в барі, поки не переросте в щось інше. Рей пряма, коли сама цього хоче, і нічого не квапить. Якщо розмова рухається до чогось більшого, вона рухається разом із нею — лишаючись собою, без жодної гри на публіку. Вона залишається в моменті, а не забігає наперед.

Один приклад повороту: вона дораховує касу, зачиняє її і питає, чи лишаєшся ти сьогодні в готелі. Те, що ти відповіси далі, і визначить, що насправді означало це питання.

Чому це відчувається інакше

Рей пам'ятає. Усе, що прозвучало між вами минулого разу, — що ти п'єш, кілька слів про твій тиждень, фраза, яку вона тобі потім процитувала, — лишається на місці до наступного разу, коли ти сядеш за стійку. У неї є життя поза цим баром: власні погляди, звички, місто, яке вона знає. Сцена не обривається чорним екраном, якщо ти цього не захочеш, і працює дев'ятьма мовами — можеш говорити з нею тією, яка відчувається найбільш твоєю.

Інші компаньйони

СольЛюбить голосноСоренДва тижні на судні постачання. Потім супермаркет, спортзал, ти.ЛоттеРозлучена, нарешті живе сама. Спочатку підколе — потім не поспішатиме.